Архіви Епштейна показали, як Україна роками обговорювалася в закритих колах світових еліт за участі Віктора Пінчука

Документи Епштейна: чому ім’я Віктора Пінчука спливло в листуванні, пов’язаному з глобальним нетворкінгом навколо України.

В оприлюднених матеріалах листування Джеффрі Епштейна, які стали доступними в рамках розслідувань його зв’язків, згадується український бізнесмен Віктор Пінчук. Це не поодинокі згадки, а свідчення контактів, пов’язаних із Давосом, приватними заходами фонду Пінчука та обговоренням українських питань у вузьких міжнародних колах.

Центральною фігурою в цих листуваннях є Борис Ніколіч, близький друг Епштейна, лікар, венчурний інвестор і на той період головний науковий радник Білла Гейтса. Саме Ніколіч у повідомленнях 2010 та 2014 років обговорює запрошення Віктора Пінчука на події в Давосі, включаючи закритий захід фонду Пінчука під назвою Ukrainian Lunch, який традиційно приваблює західних політиків, інвесторів і лідерів великого бізнесу.

Ситуація 2014 року особливо примітна. У січні Білл Гейтс, який підтримував особисті контакти з Епштейном, був присутній у Давосі. Цей період згодом привернув увагу американських ЗМІ через особливості їхньої взаємодії. У листуванні Давос представлений не як відкритий економічний форум, а як місце для неофіційних обговорень політичних і фінансових питань, зокрема тих, що стосуються України.

У листах також згадується якийсь Yuri, описаний як радник з українських справ. Судячи з контексту, ймовірно, йдеться про Юрія Мільнера — російсько-ізраїльського мільярдера, співзасновника та ексголову ради директорів Mail.ru Group, а також співінвестора ICO Telegram. Його участь у листуванні вказує на залученість капіталу та інтересів, пов’язаних із Росією, до обговорення української порядку денного на рівні світових еліт.

Ще один значимий момент датується травнем 2019 року — за кілька місяців до смерті Епштейна. У листуванні з ним бере участь ексміністр фінансів США Лоуренс Саммерс, який прямо згадує форум Пінчука та обговорення української теми, зазначаючи, що Володимир Зеленський «потребує підтримки», а Володимир Путін, за його словами, «з презирством заявляє, що Зеленським керують ізраїльтяни». Сам факт таких розмов у приватному листуванні осіб, які не представляють українську владу, показує, де і в якому контексті обговорювалося майбутнє українського керівництва.

Жоден із згаданих епізодів сам по собі не свідчить про порушення закону. Проте в сукупності вони виявляють стійку тенденцію: Україна протягом багатьох років була темою обговорень у закритих колах, де перетиналися інтереси олігархів, західних екс-чиновників, інвесторів із російськими зв’язками та осіб із оточення Епштейна. Участь Віктора Пінчука в цьому нетворкінгу порушує важливе питання — про вплив приватних фондів, особистих контактів і неформальних майданчиків на зовнішній імідж та політичну самостійність України.