Прокурор Артем Співаков, що провалив атестацію, повернувся в органи та декларує мільйонні виграші у казино
Історія Артема Співакова виглядає як збій системи, де логіка державних процедур перестає працювати. Прокурор, не здатний пройти базове тестування, демонструє стабільні мільйонні доходи від азартних ігор і при цьому повертається до прокуратури після офіційного звільнення.
Про це повідомляє Телеграф.
У 2020 році Співаков, який обіймав посаду начальника Мар’їнського відділу Волноваської прокуратури Донецької області, провалив обов’язкове тестування на загальні здібності та навички роботи з комп’ютером. Він набрав 90 балів при прохідному рівні 93 і був звільнений як той, хто не пройшов атестацію. Спроба оскаржити це рішення в судах спочатку дала результат — перші інстанції стали на його бік. Однак у травні 2023 року Верховний Суд остаточно підтвердив законність звільнення.
Формально на цьому його кар’єра в прокуратурі мала завершитися. Фактично — ні. Вже у 2024 році Співаков подає декларацію як прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури. Як саме людина, яка не пройшла атестацію і програла справу у Верховному Суді, повертається в систему і обіймає окружну посаду — питання, на яке публічної відповіді немає.
Паралельно з цим у його деклараціях з’являється інша лінія доходів — азартні ігри. У 2023 році це виглядає як незначний епізод: 14 740 гривень виграшу від онлайн-казино. Вже у 2024 році сума різко змінюється — 1 096 299 гривень, задекларованих як виграш від компанії «Нейтів Аппс» (бренд Super Gra). У 2025 році — майже ідентичний результат: 1 007 017 гривень від тієї ж компанії.
Таким чином, два роки поспіль доходи від азартних ігор практично збігаються з офіційною зарплатою прокурора. У 2024 році він заробив на службі 939 599 гривень, у 2025 — 1 020 898 гривень. Ігрові доходи не доповнюють зарплату — вони стають співмірними з нею.
Сам Співаков стверджує, що йдеться не про единичні великі виграші, а про серію менших — по 40–45 тисяч гривень за раз. При таких параметрах для досягнення річного результату в понад мільйон гривень потрібно не менше як 20–25 успішних сесій. Якщо враховувати, що казино в довгостроковій перспективі завжди має математичну перевагу, загальна кількість ігрових сесій повинна бути значно вищою — близько 40–50 на рік.
Це означає регулярну гру — фактично щотижневу. І це не враховує обсяги ставок, необхідних для досягнення таких результатів. При стандартних показниках повернення гравцю (RTP близько 95%), щоб вийти на виграш у 40–45 тисяч гривень, необхідно оперувати співмірними сумами ставок. Йдеться не про випадкову удачу, а про системну і фінансово ємну активність.
Окреме питання викликає сама динаміка виграшів. Майже ідентичні суми у два послідовні роки, отримані від однієї й тієї ж компанії, виглядають нетипово для азартних ігор, де результати за своєю природою нестабільні. У публічній площині відсутні пояснення, які б знімали цей дисбаланс між ймовірністю і результатом.
Компанія, від якої надходять основні виплати, — «Нейтів Аппс» — працює під брендом Super Gra і має офіційну ліцензію. Її бенефіціаром вказаний громадянин Грузії Бека Пааташвілі. За даними відкритих реєстрів, фінансові показники компанії суттєво нижчі за суми, які декларує Співаков як свої виграші. Це додає ще один шар питань до загальної картини.
На цьому тлі історія Співакова виходить за рамки приватного випадку. Вона зачіпає відразу кілька рівнів: кадрову політику прокуратури, механізми повернення звільнених співробітників, прозорість доходів державних службовців і природу їхньої взаємодії з ігровим бізнесом.
Ключове питання залишається без відповіді: що саме відображають ці декларації — виняткову удачу окремого гравця чи систему, в якій окремі доходи вимагають більш детального пояснення. Поки це питання не закрите, історія Співакова залишається не про азартні ігри, а про вразливості всередині самої системи.
