В офіційно-ділових документах досі можна зустріти конструкції, які лише здаються правильними українськими висловами. Однією з найпоширеніших помилок є назва посади “виконуючий обов’язки”. Її часто використовують у наказах про тимчасове призначення директора, ректора чи іншого керівника на час відпустки або тривалого відрядження.
Проте слово “виконуючий” утворене за невластивою сучасній українській літературній мові моделлю.
Слово “виконуючий” є калькою з російського “исполняющий”. Воно утворене за моделлю активного дієприкметника теперішнього часу.
Йдеться про слова із суфіксами -учий, -ючий, -ачий, -ячий: “читаючий”, “бачачий”, “сплячий”, “слабнучий”. Більшість українських мовознавців, зокрема Борис Антоненко-Давидович, Юрій Шевельов, Олександр Пономарів і Святослав Караванський, радили уникати таких форм, оскільки вони здебільшого не властиві українській мові.
Водночас активні дієприкметники теперішнього часу не можна вважати цілком забороненими. В Українському правописі зазначено, що форми на -учий, -ючий, -ачий, -ячий мають обмежене вживання і переважно характерні для книжної, наукової або історичної мови.
У більшості повсякденних та офіційних конструкцій такі слова можна замінити питомими українськими відповідниками.
Замість словосполучення “виконуючий обов’язки” правильно вживати:
- виконувач обов’язків;
- виконавець;
- особа, яка виконує обов’язки;
- той, хто виконує обов’язки.
Отже, замість “виконуючий обов’язки директора” варто сказати:
- виконувач обов’язків директора;
- особа, яка виконує обов’язки директора.
Іменник “виконувач” утворений за питомою українською словотвірною моделлю за допомогою суфікса -ач, який називає особу за виконуваною дією. За таким самим принципом утворені слова “дописувач”, “відкривач”, “споживач”, “користувач” і “викривач”.
Після словосполучення “виконувач обов’язків” назву посади, яку людина тимчасово обіймає, потрібно ставити в родовому відмінку.
Наприклад:
- виконувач обов’язків ректора;
- виконувач обов’язків керівника відділу.
Якщо назва посади повторюється в документі багато разів, словосполучення можна скоротити до “в. о.”. Таке скорочення, зокрема, використовують у реквізиті “Підпис”.
Раніше OBOZ.UA розповідав, як замінити невластиві українській мові дієприкметники можна за допомогою прикметників.
